ЗАМОВИТИ ПОСЛУГУ
  • Головний офіс (Київ): вул.Велика Васильківська, 77

Конвенція «Про охорону промислової власності»

Конвенція
Про охорону промислової ВЛАСНОСТІ

від 20 березня 1883 року
 
(Переглянута у Брюсселі 14 грудня 1900 р в Вашингтоні
2 червня 1911 р в Гаазі 6 листопада 1925 р в Лондоні 2 червня
1934 р в Лісабоні 31 жовтня 1958 р в Стокгольмі
14 липня 1967 року і змінена 2 жовтня 1979 г.)

Стаття 1

[Утворення Союзу; поняття промислової
власності] <*>
 
(1) Країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз по охороні промислової власності.
(2) Об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки походження або найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.
(3) Промислова власність розуміється в найширшому значенні і розповсюджується не тільки на промисловість і торгівлю у власному значенні слова, але також і на галузі сільськогосподарського виробництва і добувної промисловості та на всі продукти промислового чи природного походження, як наприклад: вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно.
(4) До патентів на винаходи належать різні види промислових патентів, що визнаються законодавством країн Союзу, як наприклад: патенти, що ввозяться, патенти на вдосконалення, додаткові патенти і свідоцтва й таке інше
--------------------------------
<*> Статтями були надані заголовки для зручності користування текстом. У підписаному (французькому) тексті заголовків немає.

Стаття 2

[Національний режим для громадян країн Союзу]
 
(1) Відносно охорони промислової власності громадяни кожної країни Союзу користуються в усіх інших країнах Союзу тими ж перевагами, що надаються тепер чи будуть надаватися згодом відповідними законами власним громадянам, не ущемляючи при цьому прав, спеціально передбачених цією Конвенцією. Виходячи їх цього їх права будуть охоронятися так само, як і права громадян даної країни, і вони будуть користуватися тими ж законними засобами захисту від будь-якого посягання на їх права, якщо при цьому дотримуються умови та формальності, приписувані власним громадянам.
(2) Проте ніякі умови про місце проживання чи наявність підприємства у країні, де вимагається охорона, не можуть бути поставлені громадянам країн Союзу у вигляді передумови для користування будь-яким з прав промислової власності.
(3) Безумовно, зберігаються положення законодавства кожної з країн Союзу, які стосуються судової та адміністративної процедури та до компетенції судових і адміністративних органів, а також до вибору місцепроживання або до призначення повіреного, дотримання яких вимагається на підставі законів про промислову власність.

Стаття 3

[Прирівнювання деяких категорій осіб
до громадян країн Союзу]
 
До громадян країн Союзу прирівнюються громадяни країн, що не беруть участь в Союзі, які мають на території однієї з країн Союзу місцепроживання або дійсні та серйозні промислові чи торговельні підприємства.

Стаття 4

[A. - I. Патенти, корисні моделі, промислові
зразки, товарні знаки, авторські свідоцтва:
право пріоритету. - G. Патенти: поділ заявки]
 
A. - (1) Будь-яка особа, що належним чином подала заявку на патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок або товарний знак в одній з країн Союзу, чи правонаступник цієї особи користується для подання заявки в інших країнах правом пріоритету протягом строків, зазначених нижче.
(2) Підставою для виникнення права пріоритету визнається будь-яке подання заявки, що має силу правильно оформленого національного подання заявки відповідно до національного законодавства кожної країни Союзу або до двосторонніх чи багатосторонніх угод, укладених між країнами Союзу.
(3) Під правильно оформленим національним поданням заявки слід розуміти будь-яке подання, якого достатньо для встановлення дати подання заявки у відповідній країні, якою б не була подальша доля цієї заявки.
B. - Внаслідок цього наступне подання заявки в одній з інших країн Союзу до закінчення цих строків не може бути визнана недійсною на підставі дій, скоєних в цей проміжок часу, зокрема, на підставі іншого подання заявки, опублікування винаходу чи його використання, випуску в продаж примірників зразка, застосування знака, і ці дії не можуть стати підставою для виникнення будь-якого права третіх осіб чи будь-якого права особистого володіння. Права, набуті третіми особами до дня першої заявки, яка служить підставою для права пріоритету, зберігаються відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни Союзу.
C. - (1) Згадані вище строки пріоритету складають дванадцять місяців для патентів на винаходи та для корисних моделей і шість місяців для промислових зразків і товарних знаків.
(2) Відлік цих строків починається з дати подання першої заявки; день подання до строку не включається.
(3) Якщо останній день строку є за законом святковим днем чи днем, коли відомство не відкрите для приймання заявок у тій країні, де вимагається охорона, строк подовжується до першого наступного робочого дня.
(4) Першою заявкою, дата подання якої є днем відліку строку пріоритету, повинна вважатися наступна заявка на той самий об'єкт, що і перша заявка в змісті наведеного вище "пункту (2)," подана в тій же країні Союзу, в разі, якщо заявка, що передує на день подання наступної заявки була взята назад, залишена без дії чи відхилена, не будучи доступною для публічного ознайомлення, а також за умови, що відносно неї не продовжували існувати будь-які права і вона не стала ще підставою для домагання на право пріоритету. Заявка, що передує, не може тоді бути підставою для домагання права пріоритету.
D. - (1) Будь-яка особа, яка бажає скористатися перевагою пріоритету на підставі заявки, зобов'язана подати заяву із зазначенням дати подання заявки і країни, де його зроблено. Кожна країна встановлює, не пізніше якого моменту повинна бути подана така заява.
(2) Ці вказівки повинні наводитися у виданнях, що випускаються компетентною установою, зокрема, в патентах і належних до них описах.
(3) Країни Союзу можуть вимагати від особи, яка подає заяву про пріоритет, надання копії раніше поданої заявки (опису, креслень і т.д.). Копія, завірена установою, що прийняла цю заявку, не вимагає ніякої легалізації і може бути в усіх випадках надана у будь-який момент протягом трьох місяців з дня подання наступної заявки без сплати будь-яких зборів. Надається право вимагати, щоб до неї додавалася довідка про дату подання заявки, видана цією установою, та її переклад.
(4) У момент подання заявки не допускаються вимоги про виконання інших формальностей для заяви про пріоритет. Кожна країна Союзу визначає ті наслідки, які тягне за собою недотримання формальностей, передбачених цією статтею, але ці наслідки не можуть бути більш тяжкими, ніж втрата права на пріоритет.
(5) Надалі можуть вимагатися інші докази.
Особа, яка претендує на пріоритет на підставі подання заявки, повинна зазначити номер цієї заявки; який публікується в порядку, передбаченому наведеним вище пунктом "(2)."
E. - (1) Коли промисловий зразок заявляється у країні з використанням права пріоритету, заснованого на поданні заявки на корисну модель, пріоритетним строком є строк, встановлений для промислових зразків.
(2) Крім того, в країні допускається подання заявки на корисну модель з використанням права пріоритету, заснованого на поданні заявки на патент, і навпаки.
F. - Жодна країна Союзу не має права не визнати пріоритет чи відхилити заявку на патент на тій підставі, що заявник домагається декількох пріоритетів, в тому числі і встановлених в різних країнах, або на тій підставі, що заявка, яка домагається одного чи кілька пріоритетів, містить один або кілька елементів, які не були включені в заявку або заявки, за якими витребовується пріоритет, якщо тільки в обох випадках згідно з законом країни існує єдність винаходу.
У тому, що стосується елементів, не включених до заявки або заявок, відносно яких витребовується пріоритет, подання наступної заявки породжує право пріоритету на звичайних умовах.
G. - (1) Якщо експертиза виявить, що заявка на патент є комплексною, заявник може поділити заявку на деяку кількість окремих заявок, зберігаючи у вигляді дати кожної з них дату первинної заявки і у відповідних випадках перевагу права пріоритету.
(2) Заявник може також з власної ініціативи поділити заявку на патент, зберігаючи у вигляді дати кожної окремої заявки дату первинної заявки і у відповідних випадках перевагу права пріоритету. Кожній країні Союзу надається право визначити умови, при яких дозволяється таке розділення.
H. - Пріоритет не може бути відхилений з тієї причини, що деяких елементів винаходу, відносно яких витребовується пріоритет, немає в домаганнях, викладених у заявці в країні походження, якщо тільки в сукупності документів заявки чітко виявляються ці елементи.
I. - (1) Заявки на авторські свідоцтва на винаходи, що подаються в країні, в якій заявники мають право витребувати за власним вибором або патент, або авторське свідоцтво на винахід, дають підставу для права пріоритету, передбаченого цією статтею, на тих же умовах і з тими ж наслідками, що й заявки на патенти.
(2) В країні, в якій заявники мають право витребувати за власним вибором або патент, або авторське свідоцтво на винахід, заявник на авторське свідоцтво на винахід користується відповідно до положень цієї статті, що відносяться до заявок на патенти, правом пріоритету, заснованим на заявці на патент, корисну модель або авторське свідоцтво на винахід.

Стаття 4.bis

[Патенти: незалежність патентів, отриманих на
один і той самий винахід у різних країнах]

(1) Патенти, заявки на які подані в різних країнах Союзу громадянами країн Союзу, є незалежними від патентів, отриманих на той самий винахід в інших країнах, що входять або не входять до складу Союзу.
(2) Це положення треба розглядати без будь-яких обмежень, а саме в тому сенсі, що патенти, заявки на які подані протягом строку пріоритету, є незалежними як з точки зору підстав визнання їх недійсними і припинення дії прав, так і з точки зору визначення нормального строку їх дії.
(3) Це положення відноситься до всіх патентів, існуючих на момент набуття ним чинності.
(4) Воно буде також застосовуватися і в разі приєднання нових країн відносно патентів, існуючих з того чи іншого боку у момент приєднання.
(5) Патенти, одержані з перевагою, що випливає з пріоритету, мають у різних країнах Союзу той самий строк дії, який вони мали б, якщо вони були б заявлені або видані без цієї переваги, що випливає з пріоритету.

Стаття 4.ter

[Патенти: згадування винахідника у патенті]
Винахідник має право бути названим як такий у патенті.

Стаття 4.quater

[Патенти: патентоспроможність у випадку
обмеження продажу за законом]

У видачі патенту не може бути відмовлено і патент не може бути визнаний недійсним на підставі того, що продаж продукту, який запатентований чи виготовлений запатентованим способом, підпадає на підставі національного законодавства під обмеження чи скорочення.

Стаття 5

[A. Патенти: ввезення об'єктів, невикористання чи
недостатнє використання, примусові ліцензії.
B. Промислові зразки: невикористання, ввезення об'єктів.
C. Товарні знаки: невикористання, відміна форми,
використання співвласниками.
D. Патенти, корисні моделі, товарні знаки,
промислові зразки: маркування]

A. - (1) Ввезення патентовласником у країну видачі патенту об'єктів, виготовлених в тій чи іншій країні Союзу, не тягне за собою втрати засновані на ньому.
(2) Кожна країна Союзу має право вжити законодавчих заходів, що передбачають видачу примусових ліцензій, для запобігання зловживанням, що можуть виникнути внаслідок здійснення виключного права, що надається патентом, наприклад, у випадку невикористання винаходу.
(3) Позбавлення прав на патент може бути передбачене лише у випадку, коли видача примусових ліцензій виявиться недостатньою для запобігання цим зловживанням. Жодна дія по позбавленню прав чи по скасуванню патенту не може статися до закінчення двох років з моменту видачі першої примусової ліцензії.
(4) Примусова ліцензія не може вимагатися з приводу невикористання або недостатнього використання до закінчення чотирирічного строку, рахуючи від дати подання заявки на патент, або трьох років з дати видачі патенту, причому має застосовуватися строк, що закінчується пізніше; у видачі примусової ліцензії буде відмовлено, якщо патентовласник доведе, що його бездіяльність була зумовлена важливими причинами. Така примусова ліцензія є невиключної ліцензією і може передаватися навіть у формі видачі субліцензії, але лише разом з частиною промислового чи торгового підприємства, що використовує цю ліцензію.
(5) Наведені вище положення застосовуються з необхідними змінами до корисних моделей.
B. - Охорона промислових зразків не може бути припинена внаслідок невикористання або ввезення об'єктів, подібних до об'єктів, що охороняються.
C. - (1) Якщо в країні використання зареєстрованого знака є обов'язковим, реєстрація може бути скасована лише по закінченні справедливого строку і тільки тоді, коли зацікавлена особа не подасть докази, що виправдовують причини її бездіяльності.
(2) Застосування товарного знака його власником у такій формі, яка відрізняється від зареєстрованої в якій-небудь з країн Союзу лише окремими елементами, що не змінюють відмітного характеру знака, не тягне за собою визнання недійсності реєстрації і не обмежує охорону, що надана знаку.
(3) Одночасне застосування одного і того ж знака на однакових чи подібних продуктах промисловими чи торговельними підприємствами, які розглядаються як співвласники знака відповідно до положень закону країни, де вимагається охорона, не перешкоджає реєстрації знака та ніяким чином не обмежує охорону, що надана зазначеному знаку в будь-якій країні Союзу, якщо тільки таке застосування не вводить громадськість в оману і не суперечить публічним інтересам.
D. - Для визнання прав не вимагається розміщення на продукті будь-якої позначки чи вказівки на патент, корисну модель, реєстрацію товарного знака чи депонування промислового зразка.

Стаття 5.bis

[Усі види прав промислової власності:
пільговий строк для сплати мита за збереження
прав; патенти: поновлення]
 
(1) Для сплати мита, передбаченого для збереження прав промислової власності, надається пільговий строк, що складає не менше шести місяців, за умови сплати додаткового мита, якщо таке мито встановлюється національним законодавством.
(2) Країни Союзу мають право передбачити поновлення патентів на винаходи, що втратили силу внаслідок несплати мита.

Стаття 5.ter

[Патенти: вільне застосування запатентованих
об'єктів, що є частиною транспортних засобів]
 
У кожній з країн Союзу не розглядаються як порушення прав патентовласника:
1. Застосування на борту суден інших країн Союзу засобів, що складають предмет його патенту, в корпусі судна, в машинах, оснащенні, механізмах та в іншому обладнанні, коли ці судна тимчасово чи випадково знаходяться у водах даної країни, за умови, що ці кошти використовуються виключно для потреб судна.
2. Застосування засобів, що складають предмет патенту, в конструкції або при експлуатації повітряних чи наземних засобів пересування інших країн Союзу чи допоміжного обладнання для цих засобів пересування, коли зазначені засоби пересування тимчасово або випадково перебувають в даній країні.

Стаття 5.quater

[Патенти: ввезення продуктів, виготовлених
способом, що запатентований в країні ввезення]
 
Якщо продукт ввозиться до країни Союзу, де існує патент, що охороняє спосіб виробництва зазначеного продукту, патентовласник має відносно ввезеного продукту всі права, яких йому надає законодавство країни, що імпортує, на основі патенту на спосіб виробництва відносно продуктів, виготовлених в даній країні.

Стаття 5.quinquies

[Промислові зразки]
Промислові зразки охороняються в усіх країнах Союзу.

Стаття 6

[Знаки: умови реєстрації; незалежність охорони
одного і того ж знака в різних країнах]
 
(1) Умови подання заявки та реєстрації товарних знаків визначаються в кожній країні Союзу її національним законодавством.
(2) Проте знак, заявлений громадянином країни Союзу в будь-якій іншій країні Союзу, не може бути відхилений чи визнаний недійсним на підставі того, що він не був заявлений, зареєстрований чи відновлений в країні походження.
(3) Знак, який належним чином зареєстрований в будь-якій країні Союзу, розглядається як незалежний від знаків, зареєстрованих в інших країнах Союзу, включаючи країну походження.

Стаття 6.bis

[Знаки: загальновідомі товарні знаки]

(1) Країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, який за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.
(2) Для подання вимоги про скасування такого знака надається строк не менше п'яти років, що вираховується від дати реєстрації знака. Країни Союзу мають право встановити строк, протягом якого може вимагатися заборона застосування знака.
(3) Строк не встановлюється для подання вимоги про скасування чи заборону застосування знаків, зареєстрованих чи використовуються недобросовісно.

Стаття 6.ter

[Знаки: заборони, що стосуються державних
гербів, офіційних клейм контролю та емблем
міжурядових організацій]
 
(1) (a) Країни Союзу домовляються відхиляти чи визнавати недійсною реєстрацію і забороняти шляхом відповідних заходів використання без дозволу компетентних органів як товарних знаків чи як елементів цих знаків гербів, прапорів та інших державних емблем країн Союзу, впроваджених ними офіційних знаків і клейм контролю і гарантії, а також будь-яке наслідування цьому з точки зору геральдики.
(B) Положення, викладені вище в "підпункту (a)," застосовуються рівнозначно до гербів, прапорів та інших емблем, скорочених чи повних найменувань міжнародних міжурядових організацій, членами яких є одна або декілька країн Союзу, за винятком гербів, прапорів та інших емблем, скорочених чи повних найменувань, які вже є предметом діючих міжнародних угод, призначених для забезпечення їх охорони.
(C) Жодна країна Союзу не зобов'язана застосовувати положення, викладені вище в "підпункту (b)," на шкоду власникам прав, придбаних добросовісно до набуття чинності в даній країні цією Конвенцією. Країни Союзу не зобов'язані застосовувати зазначені положення, якщо використання чи реєстрація, що маються на увазі в наведеному вище "підпункті (a)," не створять у громадськості враження про наявність зв'язку між даною організацією і гербами, прапорами, емблемами, скороченими чи повними найменуваннями або якщо це використання чи реєстрація явно не спрямовані на те, щоб ввести громадськість в оману щодо зв'язку, що існує між користувачем й організацією.
(2) Заборона застосування офіційних знаків і клейм контролю і гарантії діє лише у випадках, коли знаки, що містять їх, призначаються для використання на товарах того ж гатунку чи подібних їм.
(3) (a) Для застосування цих положень країни Союзу домовляються повідомляти одна одній при посередництві Міжнародного бюро список державних емблем, офіційних знаків і клейм контролю і гарантії, які вони бажають чи побажають надалі поставити в повному обсязі або з деякими обмеженнями під охорону цієї статті, а також повідомляти про всі наступні зміни, що вносяться до цих списків. Кожна держава Союзу вчасно надає для публічного ознайомлення надіслані їй знаки.
Однак таке повідомлення не обов'язкове відносно державних прапорів.
(B) Положення, наведені в "підпункту (b)" пункту (1) цієї статті, застосовуються лише до гербів, прапорів та інших емблем, скорочених чи повних найменувань міжнародних міжурядових організацій, про які останні повідомили країни Союзу при посередництві Міжнародного бюро.
(4) Кожна країна Союзу може у дванадцятимісячний термін з моменту отримання повідомлення передати через посередництво Міжнародного бюро зацікавленій країні чи міжнародній міжурядовій організації свої можливі заперечення.
(5) Відносно державних прапорів заходи, передбачені у наведеному вище "пункті (1)," застосовуються тільки до знаків, зареєстрованих після 6 листопада 1925 року.
(6) Відносно державних емблем, за винятком прапорів, а також відносно знаків і клейм країн Союзу, гербів, прапорів та інших емблем, скорочених чи повних найменувань міжнародних міжурядових організацій ці положення застосовуються лише до знаків, зареєстрованих після закінчення двох місяців після отримання повідомлення, передбаченого в наведеному вище "пункті (3)."
(7) У разі недобросовісних дій країни мають право скасувати навіть зареєстровані до 6 листопада 1925 року знаки, що містять державні емблеми, знаки і клейма.
(8) Громадяни кожної країни, які мають дозвіл використовувати державні емблеми, офіційні знаки і клейма своїх країн, можуть користуватися ними навіть за наявності їх подібності з такими ж знаками іншої країни.
(9) Країни Союзу зобов'язуються забороняти використання у торгівлі державних гербів інших країн Союзу за відсутності на те дозволу, якщо таке використання може ввести в оману щодо походження продукту.
(10) Наведені вище положення не перешкоджають здійсненню країнами права, передбаченого "пунктом (3)" розділу B статті 6.quinquies, відхилити реєстрацію чи визнати її недійсною відносно знаків, до яких без дозволу включені герби, прапори та інші державні емблеми чи офіційні знаки і клейма, що прийняті в країні Союзу, а також відмітні знаки міжнародних міжурядових організацій, згадані в наведеному вище "пункті (1)."

Стаття 6.quater

[Знаки: передача знака]
 
(1) Якщо відповідно до законодавства країни Союзу передача знака є дійсною лише в тому випадку, якщо вона відбувається одночасно з передачею промислового чи торгового підприємства, якому належить цей знак, тоді для визнання такої передачі дійсною достатньо, аби частина промислового чи торгового підприємства, розташована в цій країні, була передана набувачеві разом з виключним правом виготовлення або продажу там продуктів, які споряджені переданим знаком.
(2) Це положення не накладає на країни Союзу зобов'язання розглядати як дійсну передачу такого знака, використання якого набувачем могло б насправді ввести в оману громадськість, зокрема, щодо походження, характеру чи істотних продуктів, для яких застосовується знак.

Стаття 6.quinquies

[Знаки: охорона знаків, зареєстрованих в
жодній країні Союзу, в інших країнах Союзу
(Застереження "Таким, як він є")]

A. - (1) Кожний товарний знак, належним чином зареєстрований в країні походження, може бути заявлений в інших країнах Союзу і охороняється таким, як він є, із застереженнями, зазначеними даною статтею. Ці країни можуть до остаточного оформлення реєстрації вимагати подання свідоцтва про реєстрацію в країні походження, що видане компетентною установою. Ніякої легалізації такого свідоцтва не вимагається.
(2) Країною походження вважається країна Союзу, де заявник має дійсне і серйозне промислове чи торговельне підприємство, а якщо у нього немає такого підприємства в межах Союзу - країна Союзу, де він має місце проживання, а якщо у нього немає місця проживання в межах Союзу - країна його громадянства в разі, якщо він є громадянином країни Союзу.
B. - Товарні знаки, що підпадають під дію цієї статті, можуть бути відхилені при реєстрації чи визнанні недійсними лише в таких випадках:
1) Якщо знаки можуть порушити права, набуті третіми особами в країні, де вимагається охорона;
2) Якщо знаки позбавлені будь-яких відмітних ознак або складені виключно із знаків чи вказівок, що можуть застосовуватися у торгівлі для позначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, місця походження продуктів чи дати їх виготовлення або стали загальноприйнятими в повсякденній мові чи у добросовісних та узвичаєних торговельних звичаях країни, де витребовується охорона;
3) якщо знаки суперечать моралі чи громадському порядку та, особливо якщо вони можуть ввести в оману громадськість. Мається на увазі, що знак не може розглядатися як такий, що суперечить публічному порядку, з тієї єдиної причини, що він не відповідає якому-небудь положенню законодавства про знаки, за винятком випадку, коли саме це положення стосується громадського порядку.
Однак зберігається дія "статті 10.bis."
C. - (1) Щоб визначити, чи може бути знак предметом охорони, необхідно враховувати всі фактичні обставини, особливо тривалість застосування знака.
(2) Не можуть бути відхилені в інших країнах Союзу товарні знаки тільки на підставі, що вони відрізняються від знаків, які охороняються у країні походження, лише елементами, що не змінюють відмітний характер знаків і не порушують тотожність знаків у тій формі, в якій вони були зареєстровані в згаданій країні походження.
D. - Ніхто не може скористатися положеннями цієї статті, якщо знак, на який вимагається охорона, не зареєстрований в країні походження.
E. - Проте відновлення реєстрації знака в країні походження ні в якому разі не спричинює зобов'язання відновити реєстрацію в інших країнах Союзу, де знак був зареєстрований.
F. - Привілеї, що випливають з пріоритету, зберігаються за заявками, поданими на реєстрацію знака протягом строку, зазначеного в "статті 4," навіть якщо реєстрація в країні походження здійснена по закінченні цього терміну.

Стаття 6.sexies

[Знаки: знаки обслуговування]
 Країни Союзу зобов'язуються охороняти знаки обслуговування. Вони не зобов'язані передбачати реєстрацію цих знаків.

Стаття 6.septies

[Знаки: реєстрація агентом чи представником
власника без дозволу останнього]
 
(1) Якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від свого власного імені в одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або , якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію.
(2) Власник знака має право при наявності умов, передбачених в "пункті (1)," перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання.
(3) Національним законодавством може бути встановлений справедливий строк, протягом якого власник знака повинен скористатися правами, передбаченими в даній статті.

Стаття 7

[Знаки: характер продукту, що маркується]
Характер продукту, для якого призначений товарний знак, ні в якому разі не може бути перешкодою до реєстрації знака.

Стаття 7.bis

[Знаки: колективні знаки]
 
(1) Країни Союзу зобов'язуються приймати заявки на реєстрацію та охороняти колективні знаки, що належать колективам, існування яких не суперечить закону країни походження, навіть якщо ці колективи не є власниками промислового чи торговельного підприємства.
(2) Кожна країна сама визначає особливі умови охорони колективного знака і може відмовити в охороні, якщо цей знак суперечить громадським інтересам.
(3) Проте в охороні таких знаків не може бути відмовлено колективу, існування якого не суперечить закону країни походження, на тій підставі, що цей колектив не знаходиться в країні, де вимагається охорона, або що він заснований не у відповідності до законодавства цієї країни.

Стаття 8

[Фірмові найменування]
Фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Стаття 9

[Знаки, фірмові найменування: арешт при ввезенні
продуктів, що незаконно споряджені товарним знаком
або фірмовим найменуванням]

(1) На будь-який продукт, що незаконно споряджений товарним знаком чи фірмовим найменуванням, накладається арешт при ввезенні до тих країн Союзу, в яких цей знак чи фірмове найменування мають право на законну охорону.
(2) Так само арешт накладається в країні, де було здійснене незаконне маркування, або в країнах, куди був ввезений продукт.
(3) Арешт накладається відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни на вимогу прокуратури, чи будь-якого іншого компетентного органу, чи зацікавленої сторони - фізичної або юридичної особи.
(4) Органи влади не зобов'язані накладати арешт у разі провезення продуктів транзитом.
(5) Якщо законодавство країни не допускає накладення арешту при ввезенні, арешт замінюється забороною чи арештом усередині країни.
(6) Якщо законодавство країни не допускає ні накладення арешту при ввезенні, ні заборони ввезення, ні накладення арешту всередині країни, то до відповідної зміни такого законодавства ці заходи замінюються такими діями і засобами, якими закон даної країни забезпечив би у подібному випадку права громадян цієї країни.

Стаття 10

[Неправильні вказівки: арешт при ввезенні продуктів,
споряджених неправильною вказівкою про походження
продуктів чи про особу виробника тощо]
 
(1) Положення попередньої статті застосовують в разі прямого чи непрямого використання неправильних вказівок про походження продуктів чи істинності особи виробника, промисловця чи торговця.
(2) Зацікавленій стороною незалежно від того, є нею фізична чи юридична особа, визнається будь-який виробник, промисловець чи торговець, що займається виробництвом, виготовленням чи збутом продукту, який улаштувався або у місцевості, що неправильно зазначена як місце походження продукту, або в районі , де знаходиться ця місцевість, або в неправдиво зазначеній країні або в країні, де застосовується неправильна вказівка про походження.

Стаття 10.bis

[Недобросовісна конкуренція]

(1) Країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.
(2) Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.
(3) Зокрема, підлягають забороні:
1) всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;
2) неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;
3) вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Стаття 10.ter

[Товарні знаки, фірмові найменування, неправильні
вказівки, недобросовісна конкуренція: засоби
захисту, право звертатися до суду]
 
(1) Країни Союзу зобов'язуються забезпечити громадянам інших країн Союзу законні засоби для ефективного припинення всіх дій, зазначених в "статтях 9," "10" і "10.bis."
(2) Крім того, вони зобов'язуються передбачити заходи, що дозволяють союзам та об'єднанням, існування яких не суперечить законам їх країн і які представляють зацікавлених промисловців, виробників чи торговців, діяти через суд чи адміністративні органи з метою припинення дій, передбачених в "статтях 9, "" 10 "і" 10.bis, "в тій мірі, в якій це дозволяє закон країни, де вимагається охорона, для союзів і об'єднань даної країни.

Стаття 11

[Винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
товарні знаки: тимчасова охорона на певних
міжнародних виставках]
 
(1) Країни Союзу надають відповідно до свого внутрішнього законодавства тимчасову охорону патентоспроможних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також товарних знаків для продуктів, що експонуються на офіційних чи офіційно визнаних міжнародних виставках, організованих на території однієї з цих країн.
(2) Ця тимчасова охорона не подовжує строків, встановлених в "статті 4." Якщо пізніше буде витребувано право пріоритету, то компетентна установа кожної країни зможе вираховувати строк від дати поміщення продукту на виставку.
(3) Кожна країна може вимагати для доказу ідентичності предмета, що експонується, та дати поміщення його на виставку такі документи, які вона вважатиме за потрібне.

Стаття 12

[Спеціальні національні служби у справах
промислової власності]
 
(1) Кожна країна Союзу зобов'язується створити спеціальну службу у справах промислової власності та центральне сховище для ознайомлення громадськості з патентами на винаходи, корисними моделями, промисловими зразками і товарними знаками.
(2) Ця служба видає офіційний періодичний бюлетень. Вона регулярно публікує:
(A) прізвища власників виданих патентів з коротким найменуванням запатентованих винаходів;
(B) репродукції зареєстрованих знаків.

Стаття 13

[Асамблея Союзу]
 
(1) (a) Союз має Асамблею, що складається з країн Союзу, які зв'язані статтями 13 по "17."
(B) Уряд кожної країни представлений одним делегатом, який може мати заступників, радників і експертів.
(C) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її уряд.
(2) (a) Асамблея:
(I) розглядає всі питання, що стосуються збереження і розвитку Союзу і застосування цієї Конвенції;
(Ii) дає Міжнародному бюро інтелектуальної власності (далі іменованого "Міжнародним бюро"), передбаченому в Конвенції про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності (далі іменовану "Організацією"), вказівки щодо підготовки конференцій по перегляду, приділяючи при цьому належну увагу зауваженням країн Союзу, які пов'язані статтями з 13 по "17;"
(Iii) розглядає і затверджує звіти і діяльність Генерального директора Організації, що стосуються Союзу, і дає йому всі необхідні інструкції з питань, що входять до компетенції Союзу;
(Iv) обирає членів Виконавчого комітету Асамблеї;
(V) розглядає і затверджує звіти і схвалює діяльність свого Виконавчого комітету, а також дає йому інструкції;
(Vi) визначає програму, приймає дворічний бюджет Союзу і затверджує його фінансові звіти;
(Vii) приймає фінансові правила Союзу;
(Viii) створює такі комітети експертів і робочі групи, які вважає необхідними для здійснення цілей Союзу;
(Ix) визначає, які країни, що не є членами Союзу, і які міжурядові і міжнародні неурядові організації можуть бути допущені на її засідання як спостерігачі;
(X) приймає поправки до статей з 13 по "17;"
(Xi) здійснює будь-які інші належні дії, спрямовані на досягнення цілей Союзу;
(Xii) виконує всі інші функції, що випливають з цієї Конвенції;
(Xiii) за умови її згоди здійснює такі права, які їй надані Конвенцією, що засновує Організацію.
(B) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністративні функції яких здійснює Організація, Асамблея приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету Організації.
(3) (a) За умови дотримання положень "підпункту (b)" делегат може представляти лише одну країну.
(B) Країни Союзу, що об'єдналися відповідно до особливої угоди та створили спільне підприємство, яке має для кожної з них значення спеціальної національної служби промислової власності, передбаченої в "статті 12," можуть бути спільно представлені під час дискусії однією з них.
(4) (a) Кожна країна - член Асамблеї має один голос.
(B) Половина країн - членів Асамблеї становить кворум.
(C) Незважаючи на положення "підпункту (b)," якщо на якій-небудь сесії кількість представлених країн становить менше половини, але дорівнює або перевищує одну третину країн - членів Асамблеї, вона може приймати рішення, проте, всі рішення Асамблеї, за винятком рішень, що стосуються її власних правил процедури, набувають чинності лише при дотриманні наведених умов. Міжнародне бюро направляє згадані рішення країнам - членам Асамблеї, які не були на ній представлені, та запрошує їх повідомити у письмовому вигляді в тримісячний термін, починаючи від дати направлення рішень, чи голосують вони за ці рішення, проти них або утримуються. Якщо після закінчення цього строку кількість країн, таким чином проголосували або повідомили, що вони утрималися від голосування, досягне кількості, якої бракувало для досягнення кворуму на самій сесії, такі рішення набувають чинності за умови, що при цьому зберігається необхідна більшість.
(D) За умови дотримання положень "статті 17 (2)" Асамблея приймає свої рішення більшістю в дві третини поданих голосів.
(E) Голоси тих, що утрималися, не враховуються.
(5) (a) За винятком випадків, передбачених в підпункті "(b)," делегат може голосувати тільки від імені однієї країни.
(B) Країни Союзу, передбачені в "пункті (3) (b)," повинні, як правило, прагнути до того, щоб бути представленими на сесіях своїми власними делегаціями. Якщо, проте, в силу виняткових обставин будь-яка із зазначених країн не може бути представлена своєю власною делегацією, вона має право надати делегації якої-небудь іншої з цих країн повноваження голосувати від її імені за умови, що одна делегація може голосувати за дорученням лише за одну країну. Такі повноваження повинні бути визначені в документі, підписаному главою держави чи компетентним міністром.
(6) Країни Союзу, що не є членами Асамблеї, допускаються на її засідання як спостерігачі.
(7) (a) Асамблея збирається на чергову сесію раз на два роки по скликанню Генерального директора і, крім виняткових випадків, у той же час і в тому ж місці, що і Генеральна Асамблея Організації.
(B) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором, на вимогу Виконавчого комітету або на вимогу однієї чверті країн - членів Асамблеї.
(8) Асамблея приймає свої правила процедури.

Стаття 14

[Виконавчий комітет]
 (1) Асамблея має Виконавчий комітет.
(2) (a) Виконавчий комітет складається з країн, обраних Асамблеєю з числа країн - членів Асамблеї. Крім того, країна, на території якої Організація має свою штаб-квартиру, має в Комітеті ex officio одне місце за умови дотримання положень "статті 16 (7) (b)."
(B) Уряд кожної країни - члена Виконавчого комітету представлений одним делегатом, який може мати заступників, радників і експертів.
(C) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її уряд.
(3) Кількість країн - членів Виконавчого комітету становить одну четверту частину кількості країн - членів Асамблеї. При визначенні кількості місць, що підлягають заповненню, залишок, що утворився після ділення на чотири, в розрахунок не береться.
(4) При виборах членів Виконавчого комітету Асамблея приділяє належну увагу справедливому розподілу, а також необхідності для країн - учасниць спеціальних угод, укладених у зв'язку з Союзом, бути серед країн, що складають Виконавчий комітет.
(5) (a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції від закриття сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття наступної чергової сесії Асамблеї.
(B) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але в кількості, що не перевищує двох третин їх складу.
(C) Асамблея встановлює докладні правила виборів і можливих перевиборів членів Виконавчого комітету.
(6) (a) Виконавчий комітет:
(I) готує проект порядку денного Асамблеї;
(Ii) подає Асамблеї пропозиції, що стосуються проектів програми та трирічного бюджету Союзу, що підготовлені Генеральним директором;
(Iii) (виключений);
(Iv) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні звіти Генерального директора та щорічні акти фінансових ревізій;
(V) відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин, що виникли між двома черговими сесіями Асамблеї, вживає всіх необхідних заходів, щоб забезпечити виконання Генеральним директором програми Союзу;
(Vi) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно до цієї Конвенції.
(B) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністративні функції яких здійснює Організація, Виконавчий комітет приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету Організації.
(7) (a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на рік за скликанням Генерального Директора по можливості в той же час і в тому ж місці, що й Координаційний комітет Організації.
(B) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором або з його власної ініціативи, або на прохання Голови, або на вимогу однієї чверті членів Виконавчого комітету.
(8) (a) Кожна країна - член Виконавчого комітету має один голос.
(B) Половина країн - членів Виконавчого комітету становить кворум.
(C) Рішення приймаються простою більшістю поданих голосів.
(D) Голоси тих, що утрималися, не враховуються.
(E) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати лише від її імені.
(9) Країни Союзу, що не є членами Виконавчого комітету, допускаються на його засідання як спостерігачі.
(10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури.

Стаття 15

[Міжнародне бюро]

(1) (a) Адміністративні завдання Союзу здійснюються Міжнародним бюро, що є наступником Бюро Союзу, об'єднаного з Бюро Союзу, заснованого Міжнародною "конвенцією" з охорони літературних і художніх творів.
(B) Міжнародне бюро виконує, зокрема, функції Секретаріату різних органів Союзу.
(C) Генеральний директор Організації є головною посадовою особою Союзу і представляє Союз.
(2) Міжнародне бюро збирає і публікує інформацію щодо охорони промислової власності. Кожна країна Союзу негайно передає Міжнародному бюро текст кожного нового закону і всі офіційні тексти, що стосуються охорони промислової власності. Крім того, вона надсилає Міжнародному бюро всі публікації своїх компетентних служб у галузі промислової власності, які мають пряме відношення до охорони промислової власності і які Міжнародне бюро може визнати корисними для своєї діяльності.
(3) Міжнародне бюро видає щомісячний журнал.
(4) Міжнародне бюро повідомляє на запит будь-якої країни Союзу відомості з питань охорони промислової власності.
(5) Міжнародне бюро проводить дослідження і надає послуги, призначені полегшити охорону промислової власності.
(6) Генеральний директор та будь-який призначений ним член персоналу беруть участь без права голосу в усіх засіданнях Асамблеї, Виконавчого комітету і будь-якого комітету експертів або робочої групи. Генеральний директор чи призначений ним член персоналу є за своїм службовим становищем секретарем цих органів.
(7) (a) Міжнародне бюро відповідно до вказівок Асамблеї і у співробітництві з Виконавчим комітетом готує конференції з перегляду положень Конвенції, які не містяться в "статтях з 13" по "17."
(B) Міжнародне бюро може консультуватися з міжурядовими та міжнародними неурядовими організаціями з питань підготовки конференцій з перегляду.
(C) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь в роботі цих конференцій без права голосу.
(8) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього завдання.

Стаття 16

[Фінанси]

(1) (a) Союз має бюджет.
(B) Бюджет Союзу включає надходження і витрати власне Союзу, його внесок до бюджету витрат, спільних для Союзів, а також у відповідних випадках відрахування до бюджету Конференції Організації.
(C) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, які не належать виключно до даного Союзу, а також до одного чи декількох інших Союзів, адміністративні функції яких здійснює Організація. Частка Союзу в цих загальних витратах відповідає його зацікавленості в даних витратах.
(2) Бюджет Союзу приймається з належним урахуванням вимог координації з бюджетами інших Союзів, адміністративні функції яких здійснює Організація.
(3) Бюджет Союзу фінансується з таких джерел:
(I) внесків країн Союзу;

 

Щелкните для работы с картой